Пояснюємо, із чим нам доводиться у стикатися у юридичній практиці із захисту журналістських прав і чому ми вважаємо, що посвідчення допомагають.
“Існують проблеми з доведенням у кримінальних справах, що журналісти здійснювали професійну діяльність, а правопорушники розуміли, що своїми діями перешкоджають їхній роботі. Проблему з “ідентифікацією журналістів” не можна ігнорувати, а внесення змін, які пропонує законопроєкт 6443, ще більше все ускладнить. Наразі факт ідентифікації журналіста чи журналістки можна довести за допомогою посвідчення. Якщо ж цього не відбулося, то і склад злочину за ст. 171, 345-1 КК та іншими не виникає, бо особа не знала, що перед нею – журналіст(ка). І це вже є проблемою для слідства”.
Оксана Максименюк, керівниця юридичного напряму ІРРП
Далі – текст заяви медійних організацій.
Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу №6443 ускладнить захист журналістів. Медійні організації закликають до ширшого діалогу щодо новел цього законопроєкту.
Ми, представники медійних громадських організацій, розуміємо й поділяємо думку авторів законопроєкту №6443 щодо необхідності посилювати відповідальність за злочини проти журналістів і перешкоджання їхній професійній діяльності. Безкарність і зволікання в розслідуванні таких справ є неприпустимими й негативно впливають на стан свободи слова в Україні, віддаляють суспільство від демократичних принципів.
Але разом із тим текст законопроєкту викликає глибоке занепокоєння медійної спільноти, оскільки практична реалізація низки поправок може, попри наміри його авторів, призвести до погіршення, а не до покращення ситуації, та є небезпечною в сучасних умовах.
Ініціатори законопроєкту №6443 пропонують удосконалити Кримінальний кодекс і внести зміни й доповнення до низки статей, спрямованих на захист законної професійної діяльності журналістів, змістивши при цьому акцент із захисту журналістів, які мають відповідні посвідчення, на захист професійної діяльності.
Зокрема законопроєкт пропонує вилучити друге речення Примітки до статті 345-1 КК України, відповідно до якого статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджує редакційне або службове посвідчення чи інший документ, виданий засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
Ми погоджуємося з метою авторів, що намагаються сфокусувати увагу правозастосовників на функціональному підході до визначення поняття «журналіст», а також на необхідності захищати інтереси суспільства в отриманні суспільно важливої інформації через захист законної професійної діяльності журналістів, а не власне їхнього професійного.
Ця зміна парадигми регулювання загалом відповідає підходам щодо захисту прав журналістів у рамках стандартів Ради Європи.
Водночас ми вважаємо, що такі зміни у законодавстві, на жаль, не допоможуть розв’язати основну проблему, пов’язану з неефективністю розслідування кримінальних правопорушень, вчинених щодо журналістів у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, і як наслідок – непритягнення правопорушників до відповідальності.
Якщо зазначені зміни ухвалять, на нашу думку, ефективність розслідування відповідних кримінальних проваджень значно погіршиться. Це пов’язано з тим, що:
- в умовах, коли відповідні норми Кримінального кодексу України спрямовані на захист професійної діяльності журналіста, позбавляти правоохоронців можливості встановлювати професійну належність особи за допомогою відповідних документів є невиправданим і позбавленим будь-якого сенсу;
- запропоновані зміни лише погіршать якість українського законодавства у цій сфері, оскільки спеціальний закон (КК України) не узгоджуватиметься з іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законами України «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», які визначають спосіб підтвердження належності особи до професії журналіста;
- доведення того, що потерпілим від кримінального правопорушення є саме журналіст, стане набагато складнішим, що погіршить якість таких розслідувань і можливість притягнення винних до відповідальності;
- водночас впровадження зазначених змін не спроможне подолати проблему видачі фальшивих прескарт, які використовують для отримання дозволів на зброю та для доступу на виборчі дільниці так званих “тітушок” чи інших зацікавлених осіб.
Попри всі зловживання недобросовісних організацій, на сьогодні редакційне посвідчення є єдиним документом, що постійно мають при собі працівники редакції, і саме це дозволяє ідентифікувати їх як журналістів. Саме тому вилучення цієї норми лише ускладнить захист працівників редакції, адже перед керівниками постане запитання, як убезпечити журналістів, коли вони працюють на місці надзвичайних подій, мітингів та акцій, у нічний час та за інших ситуацій, які потребуватимуть негайного реагування правоохоронців у разі перешкоджанню професійній діяльності журналістів.
Підсумовуючи, ми вважаємо, що запропонований варіант розв’язання проблеми неналежного розслідування злочинів проти журналістської діяльності, хоча і є кроком у правильному напрямі щодо спроби розширення кола осіб, яких охоплюватиме норма, але не вирішує наявні проблеми і потребує напрацювання більш всеосяжних підходів. Такі підходи мають враховувати різноманіття правового статусу осіб, що провадять професійну журналістську діяльність. Вони також мають брати до уваги можливість запровадження в Україні єдиного стандарту професійних посвідчень журналістів, про що галузеві організації та журналісти ведуть діалог.
У зв’язку з цим, ми пропонуємо:
- авторам законопроєкту – відкликати його з Верховної Ради України і не додавати до порядку денного чергової сесії;
- Комітетам Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та з питань свободи слова залучити медійні громадські та професійні журналістські організації до ширшого діалогу, щоб внести зміни до примітки ст. 345-1 КК України у визначенні кола осіб, на яких поширюються норми законодавства у сфері захисту журналістів.
Це звернення відкрите до підписання іншими організаціями, медіа та незалежними журналістами/ками.
Звернення підписали:
Комісія журналістської етики (КЖЕ)
Український інститут медіа та комунікації
Інститут розвитку регіональної преси (ІРРП)
Національна спілка журналістів України (НСЖУ)
Незалежна медіа-профспілка України (НМПУ)
Платформа прав людини
Українська Асоціація Медіа Бізнесу (УАМБ)
Асоціація “Жінки в медіа”
Асоціація незалежних регіональних видавців України
Академія української преси (АУП)
