Посібник із розкриття активів

Чиновники часто не розкривають всього, що повинні, і саме розслідування знаходять дані про їхні фактичні фінансові ресурси та їхнє походження. Розслідування може виявити конфлікти інтересів. Важливо перевіряти факти і копати глибше.

У цьому посібнику журналісти GIJN зібрали чимало ресурсів, де можна знайти дані про активи, і підказок про те, що шукати.

Кого стосуються закони про декларування?

Зазвичай закони про декларування доходів вимагають від конкретних держпосадовців розкриття їхніх фінансових та бізнесових інтересів. Цих людей зазвичай називають “політично значущими особами" (Politically Exposed Persons (PEPs) або ПЕПи).

Згідно з визначенням Міжнародної групи із протидії відмиванню брудних грошей (ФАТФ), ПЕП – це “особа, яку тепер або в минулому наділили визначними повноваженнями". Політично значущою особою може вважатися голова уряду, член / членкиня правління певної установи, наприклад, центрального банку або верховного суду, або навіть члени родини відомого політика. До цієї категорії також належать судді й парламентарії. Оскільки політично значущі особи обіймають впливові посади, ризик їхньої участі у відмиванні грошей, хабарництві або корупції вищий. Але яких саме посадовців вважати політично значущими особами, залежить від країни, тому журналісти мають добре розуміти правове визначення у конкретній юрисдикції, про яку вони пишуть.

Ресурс OpenSanctions пропонує безкоштовний перелік ПЕПів, де можна здійснювати пошук і який регулярно оновлюють. У цій базі даних є інформація про 190 тисяч політиків, 28 тисяч наближених до них осіб, 120 осіб, пов'язаних із тероризмом, та пʼять осіб, позначених як “шпигуни". Ще одне джерело інформації про політично значущих осіб – Wikidata, що відстежує осіб, які обіймають високі посади в усьому світі. Також можна використовувати Список російських мільярдерів 2023 року від Forbes (російською).

Сервіс PEPChecker також пропонує перелік із понад мільйоном ПЕПів із більш ніж 240 країн та територій, де обмежену кількість пошуків користувачі можуть здійснити безкоштовно. Як і OpenSanctions, він містить інформацію про санкції з офіційних списків відповідних органів. У базі даних PEPChecker шукати можна за іменем особи.

Які дані треба розкривати в деклараціях?

Існує міжнародний консенсус про дані, які потрібно розкривати у деклараціях. Згідно зі звітом Світового банку за 2017 рік, системи декларування майна існували у понад 160 країнах. Однак відтоді банк не оприлюднював свіжих даних, тому вичерпної інформації про існуючі системи декларування немає.

Національні закони різних країн суттєво різняться в підходах до даних, які необхідно вказувати у декларації, та періодичності звітування. Також важливо розуміти, чи ці дані відстежують і перевіряють. Тому починати однозначно треба з вивчення нюансів законодавства про декларування.

• У Великій Британії, наприклад, політики в деклараціях повинні вказувати місце роботи й заробітну платню; подарунки, привілеї та пільги; розкривати дані про землю і майно у власності; родичів, які працюють та отримують кошти з бюджету парламенту; частки в компаніях.
• У Грузії декларувати потрібно нерухомість, транспортні засоби, доходи й фінансові кошти у банках і кредитних установах як усередині країни, так і за її межами.

Однак рідко трапляється, щоб вимоги стосувалися всіх статків. У кожної країни є власна специфіка. Наприклад, згідно із порівняльним дослідженням Проєкту розвитку і доброчесності Південно-Східної Європи, у дев’яти країнах подарунки, отримані від близьких родичів, декларувати не обов’ково. В Угорщині не потрібно декларувати позики, отримані від фізичних осіб. У Північній Македонії декларації політично значущих осіб видаляються одразу після того, як вони залишають посаду.

Класичним способом уникнути зайвої уваги є переведення активів на інших осіб або придбання ними майна. А оскільки закони про декларування мають багато лазівок, для журналістів це можливість викрити їхні слабкі місця.

Примітка: декларування внесків у передвиборчі кампанії зазвичай регулюється інакше і зберігається в інших базах даних. Але такі пожертви, звісно ж, можуть бути важливими для перевірки діяльності та зв'язків політиків.

Де шукати національні бази даних із майновими деклараціями

Щоби з'ясувати, чи є обов'язковим декларування активів і де шукати декларації, необхідно починати з вивчення національного законодавства. Знайти потрібні ресурси допоможуть організації громадянського суспільства. Однак знайти національні бази даних із деклараціями статків на урядових сайтах може бути нелегко. 

Пошук “майнових декларацій" на урядовому сайті не завжди дає результат. Але якщо заґуґлити “[повне ім'я і країна ПЕПа] майнова декларація", можна отримати корисні результати, навіть якщо це лише матеріал місцевого видання, в якому згадують про базу даних із деклараціями.

Навіть після ухвалення закону про декларування самі декларації можуть не оприлюднити. Щоб вибити їх, іноді доводиться надсилати запит на отримання публічної інформації або навіть іти до суду.

На Шрі-Ланці представництво Transparency International (TI-SL) оскаржило положення про конфіденційність, які надавали суспільству доступ до майнових декларацій парламентарів (за платню), але забороняли поширювати ці дані. Після ухвалення нових законів про право на інформацію у 2017 році і тривалого розгляду в апеляційному суді прем'єр-міністра зобов’язали оприлюднити свою майнову декларацію, після чого у Transparency International свої декларації для оприлюднення подали ще 10 парламентарів.

Крім того, більше подробиць про зв'язки між компаніями і фізичними особами можна знайти у санкційних списках. Наприклад, США накладають санкції не лише на особу, а й на всі компанії, де вона має більшість акцій або контроль. Хоча у санкційних списках зазвичай не вказують дані про активи, поінформованість про часто складні взаємопов’язані інтереси дозволяє журналістам краще розуміти, де саме шукати статки.

Існує багато джерел такої інформації, наприклад: OpenSanctions, Управління із оприлюднення документів Європейського Союзу (Publications Office of the European Union), Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (US Treasury’s Office of Foreign Assets Control) та War & Sanctions. Рада Безпеки ООН також публікує списки фізичних і юридичних осіб та груп осіб, на яких наклали санкції.

Журналісти і приватні компанії створюють бази даних

Журналісти неодноразово доповнювали існуючі майнові декларацій посадовців, викладаючи їх в Інтернеті з додатковою інформацією, іноді з відкритих джерел. Однак це виявилося непростим завданням, а деякі з цих даних вже неактуальні.

У Сербії KRIK, член GIJN і мережа журналістів, яка розслідує злочинність і корупцію, у грудні 2016 року почала вести базу даних про майно сербських політиків, яку описує оприлюднена на GIJN публікація. KRIK доповнює офіційну інформацію даними, скажімо, ріелторів, які оцінюють вартість нерухомості.

• Журналісти із Центру журналістських розслідувань у Сараєво (CIN) зібрали понад 2100 документів про 120 політиків у Боснії і Герцеговині. Серед них декларації, виписки із кадастрів, статутні документи компаній, якими володіють політики, обвинувальні акти, судові постанови проти них та інші офіційні документи.
• В Аргентині громадяни мають можливість ознайомитися з онлайн-базою даних зі спрощеними майновими деклараціями 800 найвищих чиновників, хоча нині вона вже не є актуальною.

Нещодавно Tortoise Media і Sky News створили першу базу даних про посади, подарунки й інші пожертви британським політикам, в якій можна здійснювати пошук. База називається Westminster Accounts. Через особливості законодавства у сфері фінансового декларування у Сполученому Королівстві збирати дані про парламентарів раніше було дуже складно: доводилося перелопачувати численні бази даних, тож інформація про фінансові надходження до кишень окремих осіб не завжди була доступна суспільству.

Творчий підхід до перевірки декларацій та пошуку активів

Очевидний перший крок у будь-якому розслідуванні – перевірка правдивості даних, вказаних у деклараціях.

Можна почати з вивчення оприлюднених даних, щоб перевірити вказану вартість нерухомості або пакетів акцій. Під час такого базового розслідування суперечливим, але корисним може виявитися дослідження активів членів родини. Класичний спосіб приховати активи – це купити їх на ім'я іншої особи.

Особливо цінними можуть виявитися дані з реєстрів нерухомості. У них можуть вказати ціну продажу й офіційну вартість нерухомого майна (дивіться посібник GIJN про нерухомість). Також шукайте документи про зміни в статусі нерухомості, наприклад, дозволи на будівництво. Додаткову інформацію можна знайти у багатьох публічних реєстрах.

Серйозний виклик – активи, приховані за кордоном, наприклад, нерухомість. У такому разі знову стануть у пригоді публічні бази даних. Ще один червоний прапорець – коли обсяг задекларованих доходів і активів не відповідає розкішному способу життя. Використання соцмереж для відстеження подорожей, покупок і навіть аксесуарів типу годинників, які купує той, кого ви розслідуєте, може вивести вас на слід. Це може бути фото з відпустки з раніше невідомими машинами, об'єктами нерухомості, яхтами, літаками, предметами мистецтва, годинниками або навіть кіньми (дивіться посібник GIJN про відстеження літаків і відстеження морських суден).

Ще одним цінним джерелом інформації про активи може бути вивчення судових документів, зокрема, справ про розлучення. Помічними можуть стати й інші державні бази даних, наприклад, списки осіб, які отримують сільськогосподарські субсидії.

Допомогти з контекстом і вивести на слід може попереднє місце роботи політично значущої особи. З'ясуйте, чи була ця особа власником або співвласником якихось бізнесів. Це може бути вкрай складно зробити, якщо цей бізнес входив до складу іншої або офшорної компанії (дивіться посібник GIJN “Пошук даних про корпорації та їхніх власників").

Ресурси

Велика база даних про корпоративну власність – OpenCorporates. OpenScreening, спільний проєкт OpenSanctions, Linkurious та Open Ownership, пропонує мільйони записів із відкритих баз даних, щоб викривати приховані зв'язки між бенефіціарними власниками, політиками, підсанкційними особами і мережами компаній.

База даних Offshore Leaks, створена Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (ICIJ), нині містить понад 810 тисяч записів про офшорні компанії, фонди і трасти з розслідувань Pandora Papers, Paradise Papers, Bahamas Leaks, Panama Papers і Offshore Leaks. У серії із трьох матеріалів є рекомендації з пошуку в цій базі даних за місцезнаходженням, мережі й метадані, а також про розслідування компаній. Наприклад, з нею вдалося з’ясувати, як колишній прем'єр-міністр Чехії купував нерухомість через офшорні компанії.

Проєкт розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) створив глобальний архів даних Aleph для відстеження грошових слідів.

І нарешті – хороші результати дають традиційні й перевірені методи журналістики, як-от розмови з друзями, колегами і критиками політично значущих осіб.

Декларації та війна (українські приклади)

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року журналісти практично втратили можливість контролювати статки депутатів та чиновників завдяки обов’язковому щорічному декларуванню. Уже в перший день війни Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) – орган, на який покладено обов’язок з контролю за доходами і способом життя високопосадовців – закрило доступ до публічної частини Реєстру декларацій, мотивуючи це необхідністю позбавити ворога змоги отримувати дані про українських службовців і політиків.

Цікаво, що буквально напередодні, 16 лютого, НАЗК оприлюднило інформацію про те, що за січень виявило ознаки злочину (за ст. 366-2 Кримінального кодексу України – декларування недостовірної інформації на суму понад 1,1 млн гривень) у 28 деклараціях публічних службовців, зокрема 8 народних депутатів та 16 депутатів місцевих рад.

Загалом за результатами повної перевірки декларацій у 2021 році НАЗК виявило недостовірні відомості на понад 1,2 мільярда гривень, зокрема у двох суддів Конституційного Суду України (КСУ), двох суддів вищих судів, 19 народних депутатів України, трьох заступників голів обласних державних адміністрацій і 65 депутатів місцевих рад.

Однак тепер ці колись публічні дані закриті й на сайті НАЗК, і на комерційному ресурсі YouControl. І хоча НАЗК зберегло технічну можливість подавати декларації навіть під час воєнного стану, нею скористалася лише невелика кількість посадовців. Незалежно від війни тривають заборони щодо конфлікту інтересів, подарунків, сумісництва тощо. Згідно з Законом №2115-ІХ, звітні документи декларанти зможуть подати через три місяці після скасування в Україні воєнного стану – до речі, теж з певними винятками.

Гірше того, НАЗК не продовжувало перевірки відповідності декларацій, які почало ще до початку війни й не встигло завершити. Адміністративні протоколи про вчинені під час війни порушення агентство готове було складати також уже після припинення дії воєнного стану. За словами керівників Агентства, процес практично заблокували, і вони лише моніторять спосіб життя і шукають необґрутовані активи посадовців.

Через 1.5 року війни дедалі гучніше лунають голоси про повернення обов’язкового декларування – як усередині країни, так і від її міжнародних партнерів. На сайті Президента України необхідну для розгляду кількість голосів набрала відповідна електронна петиція. У тому, що процес зрушить з мертвої точки – попри опір чиновників – були впевнені і в НАЗК.

Під потужним тиском громадськості, медіа і закордонних партнерів у вересні 2023 року Верховна Рада України з другої спроби нарешті ухвалила Закон про відновлення декларування, а в жовтні його підписав Президент. НАЗК вже оприлюднило роз’яснення з цього приводу. Посадовцям треба буде знову, як і раніше, щороку звітувати про свій майновий стан, зокрема й за пропущений період, тому вже найближчим часом у журналістів-розслідувачів різко додасться роботи.

Що могли робити українські журналісти, коли їх позбавили такого цінного знаряддя для контролю за владою? Свіжі розслідування свідчать, що простір для маневру все ж таки є.

• Перше. Розслідувачі продовжувати робити власні перевірки переважно на основі даних, доступних до початку повномасштабного вторгнення. Так, наприклад, Агенція журналістських розслідувань “Четверта влада" (Рівне) публікує досьє на місцевих чиновників. Показовий приклад – новий очільник Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Перевіривши старі декларації правоохоронця та його рідних за 2020 і 2021 рік, зібравши інформацію про його попередню службу і отримавши витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вони змогли опублікувати детальну інформацію про його біографію, родину, нерухоме майно, авто і заощадження. Оскільки деякі дані викликали сумніви або здавалися суперечливими, журналісти зателефонували фігуранту свого досьє і поставили йому низку запитань, щоб отримати пояснення і скласти повну картину про ключового поліцейського начальника. Журналісти проєкту Радіо Свобода “Схеми" ще в квітні 2020 року виявили приховані активи, які “забули" в деклараціях депутати Верховної ради Сергій Шахов, Михайло Волинець і Артур Герасимов. Ішлося про елітні будинки, автівки і навіть нерухомість за кордоном вартістю понад 200 тисяч євро, записану на найближчих родичів. Редакція продовжували “вести" цю тему і цим підштовхувати правоохоронні органи до активніших дій. Як результат, Верховний антикорупційний Суд України оголосив Шахова, якого звинувачують у недекларуванні майна на 88 мільйонів гривень, у розшук. Цей же суд закрив кримінальне провадження проти нардепа Волинця через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а депутату Герасимову вручили обвинувальний акт, його праву скеровано до суду.
• Друге. Як основу для розслідувань журналісти використовували свіжішу інформацію про результати перевірок НАЗК і/або процесуальні дії НАБУ (Національного Антикорупційного Бюро України) та САП (Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури), рідше інших правоохоронних органів. Так, у січні 2022 року Bihus.Info випустили матеріал про нерухомість і автівки родини заступника голови СБУ вартістю у понад мільйон доларів. Недостовірні відомості у його декларації від 2020 року виявила НАЗК, але коли перевіряючи декларації Володимира Горбенка, виявило недостовірні відомості, однак коли результат перевірки направили до НАБУ, там складу злочину не знайшли. Це підштовхнуло журналістів провести власну перевірку, яка підтвердила, що правоохоронець «забув» задекларувати два будинки, дві земельні ділянки та автівки. Ще приклад – у травні 2023 року НАБУ та САП повідомили про підозру народній депутатці у внесенні завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації за 2020 рік. За даними джерел “Української правди" в антикорупційних органах, депутатка задекларувала придбану земельну ділянку у передмісті Києва, однак приховала інформацію про розташовану на ній недобудовану двоповерхову житлову будівлю вартістю майже 1,8 млн грн. Буквально за два тижні НАБУ і САП заочно повідомили про підозру у внесенні недостовірних відомостей до електронної декларації на суму 63,7 млн грн в декларації за 2020 рік тепер уже депутатці Київської міської ради.
• Третє. Розслідувачі шукали нові необґрунтовані активи за допомогою відкритих закордонних майнових реєстрів. Ті ж “Схеми" змогли отримати в російському реєстрі переходу прав власності на нерухоме майно офіційні записи про незадекларовані квартири на березі Чорного моря, що з 2020 року належать дружині судді Шостого апеляційного адміністративного суду Ярослава Василенка. Попри вимоги закону, український суддя у своїй декларації не вказав ані кримського майна дружини, ані її російського громадянства. А ще – “забув", що його родина має нерухомість у Москві. Завдяки даним з болгарського майнового реєстру їхні колеги з Bihus.Info виявили, що в серпні 2022-го дружина народного депутата України Богдана Торохтія придбала квартиру площею 59 м2 та приміщення на першому поверсі площею 284 м2 у житловому комплексі Valencia Gardens *курортного Несебра на березі Чорного моря. Загальна вартість цієї нерухомості може сягати до півмільйона євро. Крім цього, у жовтні того ж року дружина нардепа придбала квартиру площею 69 м2 у ЖК “Новопечерська вежа" в Києві, а в березні 2023-го – ще й паркомісце. Ринкова вартість такої квартири після будівельників – 114 тисяч доларів, паркомісця – додаткові 30 тисяч доларів. Депутата Торохтія також зафіксували на новому авто за 7 мільйонів гривень, яке він купив під час війни. Часом допомагають іноземні колеги. Так, свіжий матеріал Cyprus Confidential від Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів допоміг вийти на досі невідомі статки й схеми найбагатшого українського олігарха і колишнього парламентаря Ріната Ахметова.
• Четверте. Розслідувачі шукали незадеклароване майно за допомогою соціальних мереж, активістів та викривачів. Так, розслідування про депутата Торохтія почалося після появи відео на особистій Instagram-сторінці його дружини, а також завдяки публікаціям на сторінці її дизайн-студії. Ця ж сторінка допомогла журналістам підтвердити недавні виїзди Торохтія до Греції, Туреччини, Катару та ОАЕ, для яких під час воєнного стану в країні треба мати вагому причину. 
• П’яте. Цікаві деталі, пов’язані з незадекларованими статками, знаходять за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень (а також через його клон на YouControl) і Реєстру досудових розслідувань, де фігурують суб’єкти декларування.

Переклад здійснили у партнерстві з Global Investigative Journalism Network та за підтримки EU4 Independent Media.