Ґендерні політики: як запровадити у власній редакції?

Із чого почати і що варто знати про ґендерну рівність?
Що мають на меті ґендерні політики?
Як перетинаються журналістика і ґендерна рівність?
Ознайомтеся із прикладом ґендерних політик
Яких ґендерних стандартів варто дотримуватися у професійній журналістській діяльності?
План дій із ґендерних питань
Моніторинґ та оцінка

Із чого почати і що варто знати про ґендерну рівність?

Ґендерна рівність – це принцип рівного доступу до ресурсів і можливостей незалежно від ґендеру.
Боротьба за рівні права людей у правових відносинах ще 15-го століття описала Христина Пізанська у книжці “Про
град жіночий”. Наприкінці 19-го століття з’явилися суфражистки – представниці руху за надання рівних виборчих прав. Вони виступали проти дискримінації жінок у всіх сферах життя і вважали радикальні дії прийнятним способом вести боротьбу.
Після Другої світової війни у 60-х роках настала ще одна хвиля боротьби за ґендерну рівність. У цей період з'явилися феміністичні рухи й ідеології, які мають на меті захищати права жінок і боротися із сексизмом.
Щоб уніфікувати всі ці практики на законодавчому рівні, у 1960, 1979 роках Організація Об’єднаних Націй підписала низку конвенцій, щоб гарантувати рівні права чоловіків та жінок у країнах, які їх ратифікували і погодилися виконувати.
Також одним із засадничих документів для ґендерних політик є Конвенція Ради Європи про запобігання і боротьбу з різними видами насильства стосовно жінок, відома як Стамбульська конвенція (2011).
На ці конвенції, як і на інші документи, ми також посилаємось нижче у наших ґендерних політиках.

Що мають на меті ґендерні політики?

Ґендерні політики мають на меті пропагувати, запроваджувати і стимулювати до виконання саморегулятивних заходів у кожній журналістській редакції, запобігати ґендерній дискримінації в колективах і під час виконання професійної журналістської діяльності.

Ці ґендерні політики базуються на принципах і цінностях, визначених у таких документах:

1. Загальна декларація прав людини.
2. Пекінська декларація.
3. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська
   конвенція).
4. Цілі Сталого Розвитку Організації Об’єднаних Націй.
5. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок.
6. Декларація Організації Об’єднаних Націй про викорінення насильства стосовно жінок.
7. Рекомендація CM/Rec(2013)1 Комітету Міністрів Ради Європи про ґендерну рівність і медіа.
8. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи CM/Rec(2016)4 про захист журналістики і безпеки журналістів та інших представників медіа.
9. Резолюція Організації Об’єднаних Націй 38/5: Активізація зусиль із викорінення насильства стосовно жінок і дівчат: запобігання насильства стосовно жінок і дівчат у цифровому контексті і вживання відповідних заходів.
10. Резолюція Організації Об’єднаних Націй 33/2: Про захист журналістів.

Ці ґендерні політики також ґрунтуються на принципах і цінностях рівноправ'я між чоловіками та жінками, закріпленими в українському законодавстві:

1. Конституція України.
2. Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.
3. Концепція комунікації у сфері ґендерної рівності.
4. Кодекс етики українських журналістів.

Як перетинаються журналістика та ґендерна рівність?

Рівність між чоловіками і жінками гарантована на законодавчому рівні практично в усіх країнах світу, проте залишається одним із дискусійних питань, як зазначено в дослідженні “Women, business, and the law 2021”. У контексті ґендерних практик “Репортери без кордонів” у звіті “Sexism’s toll on journalism in 2021” констатують, що журналістика є небезпечною професією, удвічі загрозливішою для журналісток зокрема через сексистські й сексуальні стереотипи.
Згідно з даними 2019-го року від Global Investigative Journalism Network (GIJN) і результатами дослідження 2021-го року “Feasibility study for the establishment of a Women Investigative Journalists Network in the Eastern Europe” від IMS, імплементація практик і політик, спрямованих на боротьбу із сексуальним насильством, домаганнями і дискримінацією, що ґрунтується на ґендерних упередженнях, досі нечисленна у засобах масової інформації. Більше того, в багатьох країнах жіноче журналістське середовище характеризують так:

• жінки-розслідувачки стикаються з дискримінацією і ґендерною нерівністю у професії;
• відсутні колективні дії через асоціації жінок-журналісток, профспілок щодо просування і вирішення професійних проблем тощо;
• жінки, що працюють у журналістиці, стикаються з різними проблемами в контексті професійної й особистісної безпеки.

Практика

Наша редакція бере зобов’язання сприяти подоланню ґендерних стереотипів та популяризувати ґендерну рівність, запровадивши в нашій редакції ці ґендерні політики. Саме тому ми дотримуємось таких правил:

Ознайомтеся із прикладом ґендерних політик

Європейське антидискримінаційне право забороняє по-різному ставитись до осіб чи груп людей в однакових ситуаціях, а також нарівні ставитися до осіб чи груп людей у різних ситуаціях (рішення ЄСПЛ у справі Гоґендейк проти Нідерландів, №58641/00), тому ми:

1. Переконані, що нікого і за жодних обставин не можна дискримінувати за ґендерними ознаками. У редакції і поза нею варто уникати дискримінації стосовно жінок чи чоловіків. Ми закликаємо співробітників не приховувати інформацію про випадки, що відбуваються з ними поза та під час роботи.

• дискримінація стосовно жінок означає будь-яку відмінність, виняток чи обмеження за ознакою статі, спрямоване на послаблення чи зводить нанівець користування і/або реалізацію жінками незалежно від їхнього сімейного стану на засадах рівноправ’я чоловіків і жінок, прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській чи іншій сферах життя (ст. 1 Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок).
• пряма дискримінація – ситуація, коли до однієї людини ставляться менш сприятливо за ознакою статі, ніж до іншої людини в аналогічній ситуації.
• непряма дискримінація – ситуація, де очевидне нейтральне ставлення, критерій чи практика, які ставлять осіб однієї статі в невигідне положення порівняно з особами іншої статі (Directive 2002/73/EC of the European Parliament and of the Council of 23 September 2002).

2. Гарантуємо рівні умови праці і професійні можливості усім нашим співробітникам незалежно від їх статі та ґендеру.
3. Практикуємо гнучкий робочий графік, аби співробітники могли поєднувати роботу із сімейними обов’язками незалежно від ґендеру.
4. Забезпечуємо вагітним співробітницям гнучкі умови праці.
5. Поділяємо позицію, коли розмір заробітної плати і/чи гонорару визначається згідно із кваліфікаціями, досвідом, знаннями людини і не залежить від ґендеру.
6. Вважаємо неприпустимими сексуальні домагання у різноманітних формах і форматах (зокрема в інтернеті), а також сексистські вислови, жарти, натяки тощо на адресу осіб будь-якого ґендеру.

• Під домаганнями маємо на увазі неприпустиму поведінку, пов’язану зі статтю людини, яка відбувається з метою чи має наслідком образу гідності людини і створює ворожу, некомфортну ситуацію чи таку, що принижує гідність людини, або робить нестерпним середовище перебування.
• Під сексуальними домаганнями ми маємо на увазі залякування, знущання, пропозицію, примус чи образу сексуального характеру (Directive 2002/73/EC of the European Parliament and of the Council of 23 September 2002).

7. Заохочуємо і сприяємо підвищенню рівня компетентності працівників та робітниць у ґендерній тематиці (участь у навчальних тренінґах, семінарах тощо).
8. Гарантуємо, що процедура перегляду порушення цих ґендерних політик розроблятиметься окремо, обговорюватиметься в колективі та затверджуватиметься шляхом голосування всіх колег і колежанок.

Яких ґендерних стандартів варто дотримуватися у професійній журналістській діяльності?

1. Не створюємо і не поширюємо інформацію, що дискримінує людину/людей за ґендерними ознаками.
2. Уникаємо в наших журналістських матеріалах:

• приниження і засудження людини/людей за ознаками ґендеру;
• використання образливих висловів у контексті ґендерної належності та сексуальної орієнтації, здатних завдати моральну чи фізичну шкоду;
• створення негативних образів, стигматизації людини/людей за ознакою ґендеру чи сексуальної орієнтації;
• створення ґендерних стереотипів.

3. Практикуємо ґендерний паритет серед авторів/авторок, експертів/експерток, а також героїв/героїнь у наших журналістських матеріалах.
4. Не використовуємо і не поширюємо стереотипні образи фемінності і маскулінності, дискримінаційного, сексистського контенту (як текстового, так і візуального), неоднозначних висловлювань.
5. Не створюємо контент (як текстовий, так і візуальний), який сприяє сексуалізації та об’єктивації людей.
6. Сприяємо видимості жінок та осіб іншого ґендеру в політичній, економічній, військовій та інших сферах, які стереотипно вважаються чоловічими, а також видимості чоловіків та осіб іншого ґендеру в галузях, які стереотипно вважаються жіночими.
7. При висвітленні різноманітних суспільно-політичних тем, професійних досягнень (успіхів) жінок не акцентуємо увагу на їхній зовнішності (одяг, зачіска, макіяж, аксесуари тощо), не питаємо, чи є у них час на родину, господарство тощо.
8. Уникаємо засудження, оціночних суджень щодо життєвого вибору людей.
9. Уникаємо віктимізації (перекладення відповідальності і провини за створене насильство на особу, яка постраждала: наприклад, стосовно тих, хто постраждав від торгівлі людьми, домашнього чи сексуального насильства, проституції тощо), а також не створюємо на цих темах сенсацій.
10. Не акцентуємо увагу на расовій належності, громадянстві, соціальному статусові, ґендерній ідентичності та сексуальній орієнтації людей.
11. В опитуваннях завжди дотримуємося ґендерного балансу: стежимо, щоби люди різного ґендеру, соціального статусу й віку були представлені рівномірно в наших журналістських матеріалах.
12. Систематично висвітлюємо тему ґендерної дискримінації в побуті/родині, діловій сфері, бізнесі, при отриманні професії, працевлаштуванні й оплаті праці, побудові кар’єри, участі у бойових діях, громадсько-політичному житті тощо.
13. Використовуємо ґендерно толерантну мову: уникаємо образливих висловів щодо людей будь-якого ґендеру чи сексуальної орієнтації.

План дій із ґендерних питань

Передбачає насамперед відповіді на запитання й виконання таких дій:

1. Чи є люди, які прямо чи опосередковано страждають від виміру впливу ґендерних політик, і наскільки?
2. Чи є недоопрацювання, слабкі місця в наявних ґендерних політиках редакцій ЗМІ?
3. Як нові ґендерні політики впливають на професійне середовище та атмосферу у журналістському колективі?
4. Чи достатньо врахували ґендерні аспекти в нових редакційних політиках?
5. Чи покращилася ґендерна рівність та висвітлення проблем, пов'язаних із нею, після обговорення та впровадження ґендерних політик у редакціях ЗМІ?

Далі варто розставити пріоритети щодо слабких місць, враховуючи такі фактори: терміновість, доступність фінансових ресурсів тощо. Спираючись на цю пріоритетність, можна долучати зацікавлені сторони для реалізації відповідних змін/покращень.
За підсумками пріоритизації необхідно визначити коротко- і довгострокові цілі, чітко визначені в часі та з описом бажаних результатів, визначенням відповідальних осіб, підрахунком людських і фінансових ресурсів для їх реалізації.

Моніторинґ та оцінка

Ми, що підписали ці політики, беремо на себе обов’язки виконувати їх принципи у нашій професійній діяльності і стежити за виконанням цих ґендерних політик в нашій редакції.

Призначити
_____________________________________________________

(ПІБ, посада) як посадову особу, яка відповідатиме за дотримання ґендерних політик у нашій редакції.